Онлайн
Зараз на сайті: 1 гість
Зареєстрованих користувачів немає
|
Wolfenstein
|
Автор: core
|
|
Дата публікації: 15 вересня 2009
|
|
Категорія: огляди
|
Розробник: Raven Software, id Software
Видавець: Activision
Дата виходу: 18 серпня 2009
Жанр: Action
Wolfenstein в базі ігор Gamau.net
|
|
Блажкович йде на допомогу
Насправді побачити іншого героя у новій частині відомого і найстарішого 3D-шутера замість Бі Джи Блажковича було б сумно і напевно неправильно. Тому Raven Software і не збиралися міняти головного героя, а лише трохи вдосконалили ігровий движок від Doom 3 під назвою id Tech 4.
І що ж ми отримали? А отримали доволі гарну гру з не прискіпливим сюжетом, та в міру драйвовим відстрілом нацистів та інших позаземних суб'єктів. Щодо сюжету, то він майже нічим не відрізняється від попередника "Return to Castle Wolfenstein".
Вибух потяга
|
Продавець амуніції
|
Представники "Гуртка Крейсау"
|
Одна з вулиць Айзенштадта
|
Айзенштадт у небезпеці
Події розвиваються під час Другої світової війни. 1943 рік. Айзенштадт. Німецькі війська терплять поразки та не в змозі просуватися далі, але проблему швидко вирішують окультисти, які знайшли спосіб відкрити шлях до паралельного світу в якому є джерело темної енергії під назвою "Чорне Сонце". І наша ціль у цій битві, як завжди - не дати нацистам жодного шансу аби використати цю енергію проти всього людства. Противників приблизно 10 видів: звичайні солдати, вогнеметчики у захисних костюмах, солдати у металевих костюмах, та стандартні "боси". Як же без них? І для кожного свої методи боротьби.
Моделі персонажів, та деталізація навколишнього середовища дуже непогана і радує око. Та й з фізичною частиною, за яку відповідає Havok, теж усе в порядку. Трупи противників падають належним чином. Якщо куля пройшла наскрізь, кров залишається на стіні. Захотілося "справжнього м'яса", будь ласка, беремо гранату, відкриваємо двері у кімнату з ворогом, кидаємо та швиденько закриваємо. Про відірвану голову, руки чи ноги напевно розповідати зайве. Але й ворог теж вміє користуватися гранатами та навіть повертає їх назад. Звісно, якщо встигає.
Call of Wolfenstein
Зі старту першого рівня просто неможливо не помітити деякі деталі інтерфейсу гравця, які чи випадково чи спеціально були запозичені із серії Call of Duty. Це по-перше. По-друге, сам початок гри нагадує прийом з гри Half-Life з подорожжю у вагоні. Спишемо на дежавю? Йдемо далі. Місто Айзенштадт поділено на райони між якими нам доведеться пересуватися і у деяких випадках не один раз. Є і так названий "чорний ринок", зазвичай підземна кімната з продавцем у якого головний герой може поповнити запаси патронів, гранат та вдосконалити будь-який вид зброї.
Розраховуватися за це маємо золотом, яке сховано на усіх рівнях за різними предметами або в шафах. Як не дивно, але з самого початку побачити Люгер нам не вдасться. Не вдасться і потім. Чому? Якщо взяти геймплей, то напевно пістолет просто не вписується у дизайн гри. Але й це ще не все. Нам запропоновано такі види зброї: Шмайсер (MP-40), автомат (MP-43), гвинтівка (Kar-98), вогнемет (фламенверфер), гранатомет (панцершрек), фотонна гармата, знаряддя Тесла та артефакт. Звичайно для нього треба буде збирати кристали, яких всього чотири. У кожного, окрім відмінності в кольорі, є свої надзвичайні здібності. Перший дає змогу побачити таємні проходи у стінах та противників у темряві. Другий уповільнює час. Третій дає гравцеві невидимий щит та усі кулі противника повертає назад. Четвертий підвищує силу зброї, можна прострілювати броньовані барикади. Дизайн самого міста виповнений належним чином: усюди розбиті будівлі, сміття, ворожі пости.
Блажкович ще повернеться
І після проходження гри здається, що і на цьому крапку ставити ще зарано. Ще кине Третій Рейх новий виклик, ще буде агент Блажкович відстрілювати нові кілометри гільз.
Wolfenstein зразку 2009 року - гідний продовжувач легендарної серії. Шанувальники RTCW просто не мають право оминути цю гру. І нехай гра не обійшлася без промахів, вони зовсім не затьмарюють позитивний бік проекту.
|
Щоб залишати коментарі потрібно залогінитися
|
Останні файлові надходження
Наші друзі
|
Коментарі